| Період / подія | Значення |
|---|---|
| 8 січня 1935 | Народження у селі Біївці, Полтавська область |
| 1952 | Закінчення школи із золотою медаллю, вступ до Київського університету |
| 1957 | Закінчення факультету журналістики КДУ |
| 1962 | Перша поетична збірка «Тиша і грім»; участь у виявленні масових поховань у Биківні; арешт і побиття |
| 1963 | Публікація казки «Цар Плаксій та Лоскотон»; ведення щоденника «Окрайці думок» |
| 13 грудня 1963 | Смерть у черкаській лікарні у віці 28 років |
| 1995 | Державна премія України імені Тараса Шевченка (посмертно) |
У 1962 році, коли Василь Симоненко разом з художницею Алою Горською та режисером Лесем Танюком виявив поховання жертв репресій НКВС у Биківні та поблизу Києва, він уже не був просто молодим журналістом із черкаської редакції. Того ж року вийшла його перша поетична збірка, а того ж літа на залізничній станції в Черкасах його заарештували та жорстоко побили. Це коло подій — творчість, пошук правди і переслідування — визначає, чому ім’я Симоненка залишилося в українській культурі після його смерті у двадцять вісім років.
Дитинство та родина
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім’ї колгоспників. Батько залишив сім’ю, коли синові виповнився лише рік. Виховували Василя мати та дід. Дитинство припало на воєнні та важкі повоєнні роки — обставини, у яких зростало ціле покоління, що пізніше назвуть шістдесятниками.
Освіта
Середню школу Симоненко закінчив у Тарандинцях у 1952 році із золотою медаллю. Того ж року вступив на факультет журналістики Київського університету. Навчання в Києві відкрило доступ до літературного середовища, де формувалося нове покоління українських авторів. У 1957 році він здобув диплом і повернувся до роботи вже як практикуючий журналіст.
Журналістська робота
Після університету Симоненко працював у кількох редакціях Черкаської області: газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета». Журналістська робота давала щоденний контакт з реальністю провінційного радянського життя і паралельно — простір для власної творчості, яка дедалі виразніше виходила за рамки офіційно дозволеного.
Поетична творчість і шістдесятники
У 1962 році вийшла перша поетична збірка Симоненка «Тиша і грім», яка принесла йому визнання серед молодих авторів. У цей час він став частиною кола шістдесятників — літераторів і дисидентів, які відкрито або завуальовано ставили під сумнів радянську систему. Серед його кола були поети Микола Вінграновський, Іван Драч та Ліна Костенко.
Паралельно з поезією Симоненко писав тексти для дітей. У 1963 році вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон», також були написані «Подорож у країну Навпаки» та «Казка про Дурила». Восени 1962 року він розпочав вести щоденник під назвою «Окрайці думок», у якому фіксував власні спостереження та думки.
Виявлення поховань і переслідування
У 1962 році Симоненко разом з Алою Горською та Лесем Танюком виявив масові поховання жертв репресій НКВС у Биківні та в інших місцях поблизу Києва. Того ж літа він був заарештований міліціонерами на залізничній станції в Черкасах і жорстоко побитий. Зв’язок між цими двома подіями — публічним пошуком слідів репресій і наступним арештом — зафіксований у документах про його життя.
Смерть і посмертне визнання
13 грудня 1963 року Василь Симоненко помер у черкаській лікарні. Йому було двадцять вісім років. Офіційний діагноз — рак нирок. Похований у Черкасах.
Після смерті його тексти продовжували з’являтися друком. Посмертно вийшли збірки:
- «Земне тяжіння» — 1964
- «Поезії» — 1966
- «Лебеді материнства» — 1981
- Найповніше видання творів — 2001
У 1995 році Симоненку посмертно присудили Державну премію України імені Тараса Шевченка — одну з найвищих державних відзнак у галузі культури та мистецтва.
Місце в українській культурі
Симоненко залишив по собі один прижиттєвий збірник, кілька дитячих казок і щоденник. Цього виявилося достатньо, щоб його ім’я стало частиною дискусій про дисидентський рух 1960–70-х років і про українське національне відродження того часу. Його тексти поширювалися в самвидаві й читалися в колах, де офіційна радянська культура була під питанням. Те, що він встиг зробити до двадцяти восьми років, і те, за яких обставин він помер, зробили його постать символічною для цілого покоління.
У межах своєї роботи займаюся підготовкою, опрацюванням і перевіркою інформації перед публікацією. Працюю з матеріалами різної тематики, приділяючи увагу точності фактів, логічній структурі та зрозумілому викладу. Також беру участь в актуалізації раніше опублікованого контенту та редакційному доопрацюванні текстів.