У 1930 році фільм «Земля» вийшов на екрани і привернув увагу міжнародної кінокритики до українського кінематографа. Режисер Олександр Довженко зняв стрічку про колективізацію сільського господарства в Україні — і саме ця робота закріпила за ним репутацію, що виходила далеко за межі радянського кіно. Його ім’я з того часу згадують поруч із засновниками мови кінематографа як виду мистецтва.

Походження і перші роки

Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 року на хуторі В’юнище у Сосницькому повіті Чернігівської губернії — на той час територія Російської імперії. Сім’я належала до козацького стану, але жила в бідності. Батько, Петро Семенович Довженко, і мати були неписьменними і важко працювали на землі. У родині було чотирнадцять дітей, проте до дорослого віку дожили лише троє.

Ці обставини — бідність, рання смерть братів і сестер, сільське середовище — пізніше знайдуть пряме відображення у його творчості. В автобіографічній кіноповісті «Зачарована Десна», написаній 1955 року, Довженко відтворював дитячі спогади про рідне село і смерть близьких — без прикрас, з конкретними деталями.

Освіта і початок діяльності

У 1911 році Довженко вступив до Глухівського вчительського інституту, після закінчення якого працював учителем. У 1917–1919 роках навчався в Українській державній академії мистецтв у Києві, згодом — у Берліні. Паралельно з навчанням у нього склався ще один досвід, далекий від мистецтва: у 1918–1919 роках він воював у лавах армії Української Народної Республіки в курені Чорних гайдамаків під командуванням Симона Петлюри проти більшовиків.

Після цього його діяльність набула іншого напряму. Довженко працював політичним карикатуристом та ілюстратором у харківській пресі, а у 1922–1923 роках — у Берліні як помічник посла. Ці роки сформували в нього досвід у візуальному мистецтві — до кінематографа він прийшов як людина, яка вже працювала з образом і композицією.

Кінематографічний шлях

Кінокар’єру Довженко розпочав у 1926 році на студіях ВУФКУ в Одесі та Києві. Перші роботи — короткометражні комедії — дали йому розуміння технічних основ кінематографа. Вже наступного року, у 1927-му, він створив фільм «Звенигора», який критика і кіноісторики відносять до знакових творів українського національного кіно.

У 1929 році вийшов «Арсенал» — експресіоністична стрічка, яка принесла Довженку широке визнання. А в 1930 році з’явилася «Земля» — фільм, що розповідав про колективізацію в Україні і здобув міжнародну репутацію. Саме після «Землі» за Довженком закріпилося визначення «поет кінематографа» — і не лише в радянській пресі.

У 1932 році Довженко був вимушений залишити Україну і переїхати до Москви, де продовжив роботу на «Мосфільмі». Причиною переїзду стали переслідування, пов’язані з його репутацією українського «націоналіста» в період сталінських репресій. У 1935 році він отримав орден Леніна, у 1939-му завершив фільм «Щорс». Під час Другої світової війни знімав документальні стрічки.

Внесок у кінематограф і літературу

Довженко працював у декількох сферах одночасно: режисура, сценарне мистецтво, образотворче мистецтво, проза. Його фільми 1927–1930 років — «Звенигора», «Арсенал», «Земля» — склали корпус робіт, на які спираються дослідники при аналізі розвитку кіномови у 1920-х роках. «Земля» зокрема регулярно входить до міжнародних переліків найвизначніших фільмів світового кінематографа.

Як письменник він залишив «Зачаровану Десну» (1955) — автобіографічну кіноповість, яка зайняла місце у корпусі українськомовної прози ХХ століття. Довженко звертався в ній до власного дитинства: до бідного козацького хутора, неписьменних батьків, смерті братів. Це не художньо оформлена спогадова проза в загальному сенсі — текст конкретний і прив’язаний до реальних обставин його біографії.

Вплив у сфері кіномистецтва

Місце Довженка в історії кіно визначається насамперед тим, що він сформував впізнавану кінематографічну мову в той період, коли це мистецтво ще не мало усталених форм. Його роботи кінця 1920-х — початку 1930-х років досліджували, як поєднувати образ, ритм і змістове наповнення у відсутність звукового супроводу. Ці пошуки зробили його творчість орієнтиром для наступних поколінь режисерів.

Примусовий переїзд до Москви у 1932 році фактично відрізав його від середовища, в якому він сформувався як митець. Водночас роботи, створені до переїзду, вже закріпили його позицію в міжнародному кінематографічному контексті. Ім’я Довженка залишається невід’ємним у будь-якому серйозному огляді кіно 1920-х років — не лише українського чи радянського, а й світового.

Олександр Довженко помер 25 листопада 1956 року в Москві у віці 62 років. Похований на Новодівичому кладовищі.

Основні факти

Параметр Дані
Повне ім’я Олександр Петрович Довженко
Дата народження 10 вересня 1894 року
Місце народження Хутір В’юнище, Сосницький повіт, Чернігівська губернія
Дата смерті 25 листопада 1956 року, Москва
Діяльність Кінорежисер, сценарист, письменник, художник, публіцист
Ключові роботи «Звенигора» (1927), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Зачарована Десна» (1955)
Нагороди Орден Леніна (1935)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *